Живые звуки

Живі звуки
.
Шкільна перерва – то ніби весняне скресання льоду, бурхлива і невпинна річка, роздратоване негодою озеро. Пароплави і вантажні човни створюють безліч неповторних краплин у морі. Немов крижинки, застигли вони тільки на хвильку, затримались перевірити дещо на своєму льоту, розпурхуючись у раптових напрямках; у співи пташок і зелений гомін.
.
Приємні і непривітні є звуки. Так несподівано захоплює вороняче каркання. Неповторне враження лишає по собі клепання коси. Хтось дослухається до кожної ноти класчиної симфонії. Між тим існує осередок прихильників важкого року: цих чітких і ностальгічних ритмів, інколи – агресивних, рідше -- депресивних.
.
Наші вуха відкидають, мов шумовиння, різномаїття дивного світу поліфонії, в якій одночасно зійшлися часточки безладу і гармонії. Вони поєднані непомітною силою. Єдністю схожі на складну мозаїку вибагливого малюнку.
.
Чіткі звуки… Людині ніколи помічати перелив дзвоника у посвисті вітру, далі – у хвилях, які кидають на пісок гарчий вир звуків, цілий кошик почуттів і думок. Чи не тому пісок збігає, перекочуючись? І в ньому застигає неприборкана вода.
.
Хвилі котяться полем, травами; дерева нагинають віти в ласкавому запрошенні. У кожному листочку – чайчине кирликання і морська піна. А де ж тепер подівся звук, лишивши тільки згадку по собі. Не бійтеся, аж ген на верхівках тополь собі витанцьовує, очікуючи хмаринку. А ні – то погойдається на перемішаних повітрям крилах-хвилях. Підниметься вище до неба, а потім впаде – від небокраю і до тебе – рожевими пелюстками троянди, тендітною ромашкою, запашною материнкою, нездоланними грициками.
.
Ви спитаєте: куди він тільки подівся, щойно наздогнали його? Бачили ж бо ви живчика: схопив і поніс у своєму дзьобику. Ряба перепілочка позбирала чим скоріш шелест з травиці.
.
А погляньмо долі! Не тільки медом славний джміль: з однієї на іншу квітку переносить він співи польові, і росинки дзвінкого марева.
    2001