Була, як вишня наливна,
Та все одна, все більш одна.
Діточок двоєчко я мала,
Та саночки сама тягала.
Бо чоловік лише у зіллі
Бажав розваги та весілля.
А діток треба одягати,
Навчати якось,годувати.
Отож впряглась, тягнучі віз.
Було всього: і болі й сліз.
Хоч як життя мене не гнуло,
Та я не падала, тягнула.
Та тяжке горе притискало,
Синочка в цвіті поховала,
Такого красеня не стало,
Неначе щось від серця впало.
І роки горя не змивають,
Спогоди сльози навертають.
Ще є дочка, за неї дбаю,
У Бога щастя їй благаю.
Отак пробігло, пролетіло
Життя, як вітром просвистіло.
Онуки є, а все одно
В самоті жити надано.
Була, як вишня наливна
© Copyright: Галина Гученко, 2021
Свидетельство о публикации №121071100939
Свидетельство о публикации №121071100939
Рецензии
