Кирилл Ривель. Впишусь ли... Рус. Бел
Чужую трогая струну...
Так, по одной идти дороге –
Не значит – в сторону одну.
Звенят вериги мелочей...
Сиюминутность – бич столетий...
И всяк, в итоге – лжесвидетель.
И суд – всеобщий и ничей.
И не кончается дорога
От Сотворенья до вчера,
Нить от Пролога к Эпилогу
Скрывая в кончике пера...
Сильнее злата и мечей
Слепая вера, дух высокий!
Но... вопиют глухим пророки.
И грех – всеобщий и ничей.
Всё – ничего! Ты гол по сути,
Слаб и, увы, неисправим...
Тысячелетних перепутий
В душе клубится серый дым...
Раб позолоченных ключей,
Не подходящих к небосводу.
Запретный плод горчит свободой...
И Бог – всеобщий и ничей.
1995 год
Ці ўпішуся ва ўласныя радкі...
Ці ўпішуся ва ўласныя радкі
Чужую чапаючы струну...
Так, па адной ісці дарозе. не з рукі –
Не значыць у вёсачку адну.
Звіняць вярыгі дробязяў...
Сиюминутность – бізун стагоддзяў...
І ўсякі, у выніку – ілжэсведка.
І суд – усеагульны і нічый.
І не канчаецца дарога
Ад Стварэння да ўчора,
Нітка ад Пралогу да Эпілогу
Хаваючы ў кончыку пяра...
Мацней золата і мячоў
Сляпая вера, дух высокі!
Але... лямантуюць глухім прарокі.
І грэх – усеагульны і нічый.
Усё – нічога! Ты гол у сутнасці,
Слабы і, нажаль, непапраўны...
Тысячагадовых ростаняў
У душы клубіцца шэры дым...
Раб пазалочаных ключэй,
Свидетельство о публикации №121071106375