Хочеться чуда i трiшки вина... Лiна Костенко

Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір'я - ворони -
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік відробила сповна.
Що ж, я свій вік відробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.
Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає, і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.


Перевод Валентин Брилев

Хочется чуда и к чуду вина.
Дни пролетают, словно перроны.
Черный букет, это снова вороны -
городу дарит забвенья страна.
 Я отработала век свой сполна.
Как человек я упорно трудилась.
Время года нам дарует как милость.
Хочется чуда и к чуду вина.
 Путы свои мне  пора   разорвать.
Где, золотые мои пасторали?
Лето летает, и осень под стать
В отчаянье черные крутит спирали.
Где слово мое? Не услышит страна…
Опять Украина сорвалась по кругу.
Снова и снова, дрожит от испугу!
А хочется чуда и к чуду вина.



 Не судите строго впервые решил перевести классика украинской поэзии