В співдружності з Вікторією Сілаєвою.
Плекала в Бозi я свою надiю,
Як ту свiчу вiд вiтру берегла,
Та проти Нього я пiдти не смiю,
Якою б воля Божа не була.
Тому, коли спiткали душу раптом
Подii вогнянi наперебiй
I Богу похитнуть мою надiю мабуть варто,
Щоб випробувать, яка то мiцнiсть в нiй.
I в цей нелегкий час мої вологi очi
За хмари пiднiмались у височiнь.
Днi на колiнах та безсоннi ночi -
Для смутку було безлiч в тiм причин.
I Мудрий Бог, Вiн розумiв чудово,
Потрiбно як менi допомогти.
Полинула iз уст моїх небесна мова,
Щоб в спокiй неба душу привести.
Радiю я, надiюсь непохитно,
Та крок за кроком рухаюсь вперед.
В моiїх очах святу надiю видно,
Хоча всерiвно життя моє не мед.
Та в цьому сенс, та подих Духа Бога,
Надiя, щоб мiцною в нас була.
Iсуса своєчасна допомога,
Щоб знову дух на гору пiдняла.
Плакала в Боз я свою над ю...
© Copyright: Валентина Коц, 2021
Свидетельство о публикации №121071003500
Свидетельство о публикации №121071003500
Рецензии