Спливають роки, дні за днями
Стежками в далечінь всі йдуть.
Прощаються тихенько з нами,
Даючи шлях життя відчуть.
Бабуся наша теж свій шлях
Завершила, спочила тихо.
У рідних - сльози на очах,
Її життя закрилась книга.
В тій книзі спогади життя
Наповнені до краю вірой.
Давав Бог щирі почуття
Та благодать зливав без міри.
Бо долю на землі в турботах
Проходила бабуся наша.
Були і радість і скорботи,
І сліз наповнилася чаша.
Натхненно за дітей молилась,
А потім додалися й внуки.
І в Небо з вірою дивилась
Та підіймала за всіх руки.
Її молитви зберігали
На всіх шляхах життєвих нас.
Надію нам в серця вкладали
В скрутний випробування час.
Сьогодні всі зібрались тут,
Щоб попрощатися з бабусей.
Вже звільнена душа від пут
Пішла на зустріч з Іісусом.
А ми всі будем пам'ятати
Бабусі посмішку, що гріла.
Вона всіх знову біля себе
В останній раз зібрать зуміла!
На прощання!
© Copyright: Валентина Коц, 2021
Свидетельство о публикации №121070905502
Свидетельство о публикации №121070905502
Рецензии