Ты во тьму меня вогнала...

Ти мене у темінь увігнала,
Майже втратив я своє лице
І моя душа вже відкричала —
Чи це ти, чи ти уже не це?

А була ж ти мила-соромлива,
Був і я щасливішим з тобою,
Бо вважав, одна ти особлива!
Чом же я тепер тебе не стОю?

Де ти, люба, миле моє сонце?
Де ти, промінь легкокрилий?
Спогляни в моє віконце —
Буду знову я щасливий!

Прилети, моя ластуне,
І присядь тут, коло мене!
Я люблю тебе, красуне,
Ти життя моє нетленне!

Я розсиплю на перині
Шовк троянд рожево-сніжних,
Щоб тобі, як тій дитині,
Сон солодким був і ніжним!
09.07.2021


Рецензии