Володимир Висоцький В головi моiй рiй божевiльних

Володимир Висоцький «В голові моїй рій божевільних ідей...»
 
В голові моїй рій божевільних ідей -
Та немає перепон для талантів!
Я під черевом звиклих тіснити коней
Оминув верхових лейтенантів.
 
Розлютилась юрба, напряглася юрба,
Наразилась юрба на заслони -
І поставила знов все юрба на попа,
Видихаючи стогін й прокльони.
 
І було в моїм погляді стільки, повір,
Несвідомого відчаю й сили,
Що на сірій кобилі гарцюн - командир
Ошалів і сказав, щоб не били!
 
Вдома завше дратуюсь, різкий, аж до згуб.
Домочадці все те зацінили,
Як узріли б, як плакав, піднявшись на круп ...
Контролери, і ті сльози лили.
 
Зворушившись, підняв він коня на дибки,
Упираючись владно в стремено.
Його ногу потис, наче долю в руці ...
Ах, живемо ми в час офігенний!
 
Сірий кінь на останок хвостом помахав.
Я пішов -  вартові розступились;
Ну а мій командир - на концерт поскакав
Музиканта із прізвищем Гілельс.
 
Вільне місце я легко собі відшукав
Після мляво-незлючої лайки.
Все, уже не зженуть – а не так, як припхав
В горезвісний Театр на Таганці.
 
Тісно тут, але тепло - навряд застужусь,
Бо тут єдність,.. і не на папері!
За сусідським я термосом знову тягнусь -
У ньому напій "кривававая Мері".
 
Ось згуртованість де, ох, який колектив,
Ось віддача яка й клокотіння!
Всі боліють за нас, ні один - супротив, -
Моноліт без симптомів бродіння!
 
... Мене можна від справ швидко відсторонить -
Боязкий перед сильними, каюсь,
Та не можна мене силоміць зупинить,
Коли я на футбол прориваюсь!
1971
 
 
*****
Владимир Высоцкий “В голове моей тучи безумных идей...!”
 
В голове моей тучи безумных идей —
Нет на свете преград для талантов!
Я под брюхом привыкших теснить лошадей
Миновал верховых лейтенантов.
 
Разъярилась толпа, напрягалась толпа,
Нарывалась толпа на заслоны —
И тогда становилась толпа на попа,
Извергая проклятья и стоны.
 
Столько было в тот миг в моём взгляде на мир
Безотчётной отчаянной прыти,
Что, гарцуя на сером коне, командир
Удивлённо сказал: "Пропустите!"
 
Дома я раздражителен, резок и груб.
Домочадцы б мои поразились,
Увидав, как я плакал, взобравшись на круп...
Контролёры и те прослезились.
 
Он, растрогавшись, поднял коня на дыбы,
Волево упираясь на стремя.
Я пожал ему ногу, как руку судьбы...
Ах, живём мы в прекрасное время!
 
Серый конь мне прощально хвостом помахал.
Я пошёл — предо мной расступились;
Ну а мой командир — на концерт поскакал
Музыканта с фамилией Гилельс.
 
Я свободное место легко отыскал
После вялой незлой перебранки.
Всё, не сгонят — не то что когда посещал
Пресловутый Театр на Таганке.
Тесно здесь, но тепло — вряд ли я простужусь,
Здесь единство рядов — в полной мере!
Вот уже я за термосом чьим-то тянусь -
В нем напиток "кровавая Мэри".
 
Вот сплочённость-то где, вот уж где коллектив,
Вот отдача где и напряженье!
Все болеют за нас — никого супротив,—
Монолит без симптомов броженья!
 
...Меня можно спокойно от дел отстранить —
Робок я перед сильными, каюсь,
Но нельзя меня силою остановить,
Когда я на футбол прорываюсь!
1971