Иван Ярославов. По дорогам земным. Рус. Бел
Пропитались насквозь подорожные строфы
Пылью времени. Что предпринять, если с ним
Мы в обнимку - уже на краю катастрофы?
Пробегают посёлки, поляны, стога...
Как просторна земля, как больны её нивы!
И дрожит не от трактора, от сапога
Человека - хозяина жизни счастливой???
Па дарогам зямным...
Па дарогам зямным калясім, калясім...
З намі поручы скрозь падарожныя строфы
Пылам часу. Што распачаць, калі з ім
Мы ў абдымку - ужо на краю катастрофы?
Прабягаюць мястэчкі, паляны, стагі...
Як прасторная зямля, як хворыя яе нівы!
І дрыжыць не ад трактара, ад бота нагі
Чалавека - гаспадара жыткі шчаслівай???
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №121070902109