Вже тридцять п’ять, а було ніби вчора,
Цей день у мене в пам’яті заліг,
Бо ще одна родилась квітка в горах,
Господь їй народитись допоміг.
І довго їй ім’я не підбирали,
Бо з іменем у світ тоді прийшла,
По черзі всі в колисці колисали,
В любові і теплі вона росла.
Роки минали, квітка підростала,
Із пуп’янка розкрились пелюстки,
Щоденно світ навколо пізнавала,
Витоптувала ніжками стежки.
Та час збігав, немов гірські потоки,
Повітрям напувалась кожну мить,
Щораз в житті нові робила кроки,
Й уроками життя навчалась жить.
Час додавав щораз акорди нові,
Мінялась музика в годиннику життя,
Давно ростуть вже й дітоньки чудові,
Та жоден рік не має вороття.
Тому сьогодні музика лунає,
І сонце цілувало промінцем,
Нехай Господь тебе оберігає,
Життя розчеше щастягребінцем.
08.07.2021 р.
Iванцi Чуп як в День народження
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121070804612
Свидетельство о публикации №121070804612
Рецензии