То може нитiком стаю?

То може нитіком стаю?
Чи може щось таки утратив
Як і раніше устаю
О третій ночі, чи о п’ятій
Та вже писати як колись
Я не спроможний. Чи – нездатний.
В безхатченка й думки… безхатні.

Як і колись я мрію, і
Планую щось, але ж і сліпну
Звикаю вже що з ніг моїх
Зникає прудкість довголітня.
Частіше в розпачі бува
Думки обридлі докучають
Та губляться кудись слова…
Я п’ю, як завше, кружку – чаю.
І вистачає. Вистачає?..

А може йду я не туди?
А може не туди я прагну?
Навіщо марево нудьги
За мною плентається. Спраглу
Свою я душу сам довів
Мабуть до стану суїциду,
Але ж йому я не віддам
Ії й себе: не варто й стидно…

І не нап’юсь, таки – не п’ю.
І не палю. І вдячний Богу -   
Здолати допоміг. Молю:
Не залишати, дати змогу
Усе що мушу – завершить
І все що можу – надолужить
І хай болить чи не болить –
Стерпіти все і путь-дорогу
Свою що як ріка біжить
Упевнено пустить під ногу
Усе що мушу… Слава Богу!..

07.03.2017 14:35