Все, що так по-л тньому сп ва

Все, що так по-літньому співає,
у траві притаєно стригоче,
На гілляках красно достигає,
І у лісі пугачем регоче.
Все воно і є ота безмежність,
Жадібно наповнює легені.
Тут залежність, тут і незалежність.
Від тепла і сонця в епопеї


Рецензии