На те вони і треба вихідні,
Щось враз подумати про суще,
коли ж ми все таки одні,
Життя непрохано бундючить.
І змісти й прагнення не ті,
Та є ще справ отих буденних.
Щоб так до рідних не прийти
Старих, багатих чи злиденних.
Бо не майбутнє ми, не ми,
А ті що вчора сотворили,
А ми вчорашні юнаки
Раптово завтра привідкрили
На те вони треба вих дн
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121070101823
Свидетельство о публикации №121070101823
Рецензии