Тривога душу розпинає,
Неначе час десь зупиняє
У полоні страху,
Тримаючи печаль свою.
Знов почуття усі по краю,
Живу я так, і я не граю –
Люблю, то не люблю,
Нестримно небеса молю.
Приспів:
Все заплуталось, все сплелося,
Наче в косу довге волосся.
Все змінилось, перевернулось,
В сніжне коло легко звернулось.
День новий відчуттями мірю,
І в диво вірю і не вірю,
Що знов сонце прийде,
Теплом зігріє і мене.
Незрозумілі дивні ігри,
Всередині неначе тигри –
Все іде, як іде,
Кудись щастя моє тече.
Тривога душу розпинае
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2021
Свидетельство о публикации №121063001561
Свидетельство о публикации №121063001561
Рецензии