Петко Каневски Горестная тишина Мъчна тишина
Петко Тенев Каневски (р. 1951 г.)
Болгарские поэты
Переводы: Ольга Мальцева-Арзиани, Петр Голубков
Петко Каневски
МЪЧНА ТИШИНА
На баща ми
Боже мой,
каква тишина!
И от днеска
татко го няма.
Аз изпитвам
огромна вина
пред сълзите
в очите на мама.
Всяка вечер
тя плаче до сън,
ала сън
не я хваща до утрото.
Щом вратата
се хлопне навън,
се изправя тя цяла
на кутрето.
Татко чака,
тя знае, че той
ще се върне
със изгрева ален;
романтичен,
до болка герой,
през прозореца
само погален.
През прозореца,
ала уви
есента
е затрупала цяла;
мойто детство
и мама почти,
с тишината,
от мъката бяла...
Петко Каневски
ГОРЕСТНАЯ ТИШИНА (авторизированный перевод с болгарского языка на русский язык: Ольга Мальцева-Арзиани)
Посвящается отцу
Боже мой,
какая тишина!
Умер папа.
Любимый самый.
На меня
навалилась вина
из-за слёз
на глазах у мамы.
Тихо плачет
до самого сна,
только сон
не идёт к ней теперь...
Продолжает
ждать папу она.
Верит, что
распахнётся вдруг дверь...
Он войдёт,
романтичный герой,
а рассвет будет
сказочно алым.
Сквозь окно
мама видит его,
как же жаль,
что отца не стало...
Листопад
за осенним окном
мою маму
и детство скрывает.
Вспоминает
о папе моём
тишина,
вся от горя седая...
Петко Каневски
СУМНА ТИША (перевод с болгарского языка на украинский язык: Петр Голубков)
Присвячується батькам
Боже мій, мертва як вона!..
…Вмер мій тато. Мій рідний самий,
І на мене лягла вина
Через сльози в очах у мами.
Тихо плаче без сну, сумна,
Тільки сон все не йде до неї...
І чекає всю ніч вона.
Вірить, що він розкриє двері...
Увійде романтичний герой,
Ранок буде казково алим.
Крізь вікно – мама бачить його!..
…Як шкода, що обох не стало...
…Листопад за сліпим вікном,
Як дитинство моє плаксиве...
Тата згадує перед сном
Тиша та, вся від горя сива...
Свидетельство о публикации №121062900043
Боже мой,
каква тишина!
И от днеска
татко го няма.
Аз изпитвам
огромна вина
пред сълзите
в очите на мама.
Всяка вечер
тя плаче до сън,
ала сън
не я хваща до утрото.
Щом вратата
се хлопне навън,
се изправя тя цяла
на кутрето.
Татко чака,
тя знае, че той
ще се върне
със изгрева ален;
романтичен,
до болка герой,
през прозореца
само погален.
През прозореца,
ала уви
есента
е затрупала цяла;
мойто детство
и мама почти,
с тишината,
от мъката бяла...
Удачи!
Петр Голубков 29.06.2021 08:40 Заявить о нарушении
СУМНА ТИША (вільний переклад П.Голубкова)
присвячується батькам
Боже мій, мертва як вона!..
…Вмер мій тато. Мій рідний самий,
І на мене лягла вина
Через сльози в очах у мами.
Тихо плаче без сну, сумна,
Тільки сон все не йде до неї...
І чекає всю ніч вона.
Вірить, що він розкриє двері...
Увійде романтичний герой,
Ранок буде казково алим.
Крізь вікно - мама бачить його!..
…Як шкода, що обох не стало...
…Листопад за сліпим вікном,
Як дитинство моє плаксиве...
Тата згадує перед сном
Тиша та, вся від горя сива...
Теперь лучше?..
Петр Голубков 29.06.2021 13:26 Заявить о нарушении