Закохана в життя... Т. Шашилкина и мой перевод

Я полюбила камерність і тишу -
Такий собі невинний антураж.
Давно листів нікому я не пишу,
Та й обірвався поетичний стаж.

Люблю тепер красивий захід сонця,
Світанкам посміхатись в полі трав.
Дивитись, на дитячій як долоньці
Із сонця зайчик ніжно прикуняв.

Я полюбила спеку і негоду,
Вітрів пориви в галасі стихій.
Люблю гуляти в дощ і непогоду
І віддаватись мареву надій.

Я полюбила дні і тихі ночі,
Безмежне небо в морі голубім.
Люблю дивитись в щирі, добрі очі.
Люблю купатись в океані мрій.

І як би це життя не катувало,
Я вдячна Богу, що іще люблю.
Яким би не пекучим було жало,
Я вірю ще, надіюсь, я живу.


** И мой перевод с согласия и одобрения автора **


Я полюбила камерность затишья -
Простейший и невинный антураж.
И письма все мои давно излишни,
И оборвался поэтический кураж.

Люблю теперь закатные пейзажи,
Рассветам улыбаюсь в трав полях...
Люблю, когда в ладошке детской пляшет
Зайчонок солнечный, за пальчик приобняв.

Смогла я полюбить и зной, и холод,
Ветров порывы, возгласы стихий.
И без зонта - в дождливую погоду...
А ведь не так надежды и плохи.

На светлый день и тишину ночную,
Небес безмерность, изобилье звёзд...
Люблю открытость взгляда, напрямую,
Люблю купаться в океане грез.

И как бы, жизнь, меня ты не пытала,
Я благодарна Богу, что люблю.
Каким бы жгучим твоё не было бы жало,
Ещё я верю... И надеюсь... И живу.


29.06.21г.

***Мои переводы