Нам пізніх квітів красота миліша.
Десь забаривсь твій перший сніговій,
І залицяльники навперебій
Тобі торочать, що ти гарна й свіжа.
Більш, ніж незаймана, хвилюєш інших,
Ще їх помучиш в темності внічній.
Дрімає час - лінивий ворог твій.
Розплата ж тим страшніша, чим пізніша.
Сумними, довгими ночами ти
Не зможеш пригадати днів щасливих.
Ні сну, ні сліз - лиш кліпання повік.
Тоді лиш я, твій перший чоловік,
Тобою не оцінений, не мстивий,
Прийду тебе в твій присмерк провести.
2013
Пророцький сонет
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2021
Свидетельство о публикации №121062904043
Свидетельство о публикации №121062904043
Рецензии