Ти вiдчува ш мене... Т. Шашилкина и мой перевод

Ти відчуваєш мене так, ніби в нас одне серце,
Так, ніби небо, земля ніжних заслухались терцій.
Ти відчуваєш мене так, як дощі серед літа,
Навіть коли не разОм в різних кінцях цього світу.

Плине за обрієм час, нишком сріблиться на скронях,
Я обіймаю тебе теплим промінням в долонях.
Подихом кожним тобі я посилаю кохання,
Ти відчуваєш мене навіть в хвилини мовчання.

Ти - як завершений фільм, я - мов відкрита арена.
Бог обручив нас, коли душі поєднував в небі.
Падає зорями ніч, снами сплітається вічність.
Є в почуттях наших та, вроджена космогенічність.

Ти відчуваєш мене крихітним атомом тіла.
Падає цвітом весна, ніби хурделиця снігом.
Я - мов світанок в руках, ти - ніби обрії в небі,
Любиш всім серцем мене, я задихаюсь без тебе.


И мой перевод с согласия и одобрения автора


Ты ощущаешь меня так, словно у нас едино сердце,
Как будто небо и земля заслушались нежнейших терций.
Ты ощущаешь меня так, как тёплый дождь в средине лета,
Даже когда не вместе мы, а в отдалённых концах света...

За часом утекает час и серебрит виски украдкой...
Рассвета тёплые лучи дарю тебе я без остатка...
Со вздохом каждым шлю любовь,
чтоб скрыть грустинку расставанья...
Ты чувствуешь меня всегда,
и даже в временном молчанье.

Ты - словно завершенный фильм.
Я не таюсь, как на ладони...
Бог две души на небесах соединил, чтоб жить в гармонии...
Ночь звёздами освещена, окутывает снами вечность.
И чувства наши сплетены единым знаком - бесконечность...

Ты чувствуешь мою любовь нежнейшим крохотным побегом...
Весна... Но скоро её цвет покроет землю, будто снегом...
Я - как рассвет в твоих руках, ты - будто горизонт на небе,
Ты любишь... сердцем... А моё дыханье без тебя, как лепет...


14.06.21г.

***Переводы