Соната a-moll

Чарнецкий Степан.

(1881-1944).

(с украинского).

Играй мне, играй, лишь вечер настанет,
Сумерки лягут, закружатся тени,
И звёздочка белая в окна заглянет,
Расцветит молочным уснувшие стены.

Неясный абрис, силуэт из-за пЕчи,
Плывёт и скрывается в сумрачном крове,
А ночь шелестит и поёт свои речи,
Как старую песнь о последней любови.

Играй мне, играй...За дубравами грозными,
Я знаю, есть остров, у пенистых вод,
Где грезят деревья, стволы наклонив.

В осеннюю полночь с дрожащими звёздами,
Там медленный чёлн мою душу везёт,
Играй мне, играй-мой безумный мотив.

*
Грай  мені, грай… Ти  знаєш,  як  настане 
Смерк  і  в  кімнаті  розснуються  тіні, 
Коли  бліда  звізда  у  вікна  гляне 
І  хорим  світлом  стелиться  на  стіни,— 

Якась  мара  скрадається  з-за  печі, 
Блідий  опир  скриваєсь  за  фіранку, 
А  ніч  в  вікно  такі  шепоче  речі 
Сумні,  як  спомин  про  давню  коханку… 

Грай  мені,  грай…  Я  знаю:  за  водами, 
Там  є  остров,  сповитий  в  мрійну  глушу, 
Де  лиш  тополі  сонно  мріють  мрію. 

В  осінню  ніч  з  тремтячими  звіздами 
Везе  човно  зболілу  бідну  душу. 
Грай  мені,  грай  —  я,  може,  ошалію…