Чи можна кинути нарід свій,
коли над ним страшна гроза.
Зневажити минуле, біль той,
говорячи, що ти козак.
Поїхати світ заочі,
шукати щастя на чужині,
вітання розсилать родині,
гукати з батьківщини йти.
Так прагнули митці до волі,
страждання зносили страшні,
щоб викупить країні долю,
за нею линули й у сні.
Там Україна, де тепло,
де мрія дійсністю гукає.
Дзвенить струмок, живе село,
і весілля птахи справляють.
Вивчати звичаї родинні –
своє коріння шанувать.
Традиції батьківськії святії
продовжувати, святкувать.
То твій обов»язок і спрага.
На те і воля є твоя.
Жага до пісні, гопака.
Не тільки так, задля розваги.
Разом співать її пісні.
Нові складать, щасливі й милі.
То наша шана Україні.
На щастя, на життя в добрі.
16.07.2001
Патриоту
© Copyright: Саломея Очеретяна, 2021
Свидетельство о публикации №121062207399
Свидетельство о публикации №121062207399
Рецензии