Кавозалежнi

Знов дощ... Він посилює кавозалежність,
Ти знаєш, хто чесний, ти бачиш, хто бреше,
І вітер... Цей вітер такий непомітний...
Він знає хто хоче, кому непотрібний.
Волога тканина зеленого листя
Парує під сонцем,тріпоче і висне,
А сонце затиснуло скроні в долоні,
Погано від болю, недобре від долі,
Я чашку свою підставляю під промінь...

І сонце зітхає полегшено, тихо,
Для кавозалежних улюблена втіха.


Рецензии
Дуже класний та атмосферний вірш. Дяка.

Анна Владиславовна Смолякова-3   13.10.2024 14:05     Заявить о нарушении
Дякую, щиро дякую.
Це пам'ятний вірш для мене, вірш-спогад.
Написала його в Києві, в Охматдиті, там лікували мого сина.
Він заснув після шаленої зливи, а я пила каву і дивилась у вікно палати. Так і прийшов цей вірш.
А тепер... В цей корпус влучила ракета. Я знала діток, які жили на третьому поверсі місяцями і навіть роками, прив'язані до діаліза, чекали пересадки. Немає слів.
Пробачте за сумну відповідь, по іншому не виходить, знаю, що зрозумієте.
Дякую Вам.

Юка Санна   13.10.2024 20:36   Заявить о нарушении
Моя Ви хороша...

Обіймаю Вас міцно і тепло.

Анна Владиславовна Смолякова-3   13.10.2024 21:40   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.