Кавозалежнi
Ти знаєш, хто чесний, ти бачиш, хто бреше,
І вітер... Цей вітер такий непомітний...
Він знає хто хоче, кому непотрібний.
Волога тканина зеленого листя
Парує під сонцем,тріпоче і висне,
А сонце затиснуло скроні в долоні,
Погано від болю, недобре від долі,
Я чашку свою підставляю під промінь...
І сонце зітхає полегшено, тихо,
Для кавозалежних улюблена втіха.
Свидетельство о публикации №121062006756
Анна Владиславовна Смолякова-3 13.10.2024 14:05 Заявить о нарушении
Це пам'ятний вірш для мене, вірш-спогад.
Написала його в Києві, в Охматдиті, там лікували мого сина.
Він заснув після шаленої зливи, а я пила каву і дивилась у вікно палати. Так і прийшов цей вірш.
А тепер... В цей корпус влучила ракета. Я знала діток, які жили на третьому поверсі місяцями і навіть роками, прив'язані до діаліза, чекали пересадки. Немає слів.
Пробачте за сумну відповідь, по іншому не виходить, знаю, що зрозумієте.
Дякую Вам.
Юка Санна 13.10.2024 20:36 Заявить о нарушении
Обіймаю Вас міцно і тепло.
Анна Владиславовна Смолякова-3 13.10.2024 21:40 Заявить о нарушении