Я покличу тебе, як не в змозі вже бути самому.
Ти ніколи мені не відмовила, жодного разу.
А коли ми удвох, ми не знаємо суму і втоми –
ми йдемо із тобою стежками знайомими разом.
А знайомі стежки навівають знайомі розмови.
Саме там, саме так ми втамуєм жагу спілкування.
А жага спілкування – і є те підгрунтя любові,
що і є визначальним, чи справжнім є ваше кохання.
Відчуваєм з тобою й весняність дорослої крові.
І весняність дорослої крові щасливо не марна...
Але пристрасті спалах не вартий ледь чутного слова.
І обійми палкі не замінять віч-на-віч кав'ярні...
Я покличу тебе, як не в змозi вже бути самому
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121062004704
Свидетельство о публикации №121062004704
Рецензии