ОбтЯжують ціни. Нашестя самО,
На хліб та на воду.
Куди ми кучмУємо? Чим живемО,
В ціні – з недорОду?
Отим, що над нами, з окрАдення душ,
Ні суду, ні кари:
Вривають для себе не трУджений куш
І «гріють» Канари.
Дивуюся лиху. Можливо і гріх...
Ой, що ж воно буде?..
Подохнуть собаки обАб;ч доріг,
А потім і люди...
_______
Напружую м'язи. Увага... живу!!!
ГамУючи спрАгу, як біль ножовУ.
Нашестя
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121062004445
Свидетельство о публикации №121062004445
Рецензии