Що ти мені даси в останню мить?
У руку, що простягнута до тебе?
Коли хвилини лічені – до неба?
До неба, де нічого не болить?
А може, прочитаєш добрий вірш?
Із тих, які для мене написала?
Мені твоїх читань було замало,
як добре, що й тоді ти не змовчиш?..
Аби лиш не страждала у журбі,
аби лиш не стискала болем скроні.
Ти краще просто поцілуй долоні,
якими ніжність дарував тобі.
А може, я даремно запитав
про мить, що передбачити не здатні?..
І у думок моїх – про мить остатню –
замислитися над життям мета?..
Що ти менi даси в останню мить?
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121061903891
Свидетельство о публикации №121061903891
Рецензии