На шляху до Полтави

Колись дорогу на Полтаву,
Воли топтали-сіль везли,
Десь на Самарі переправа,
Там дикії степи були

Тепер уже про те забули,
Возів козацьких не знайдеш,
А на авто чи на єкспресі,
В Полтавську область попадеш

На Миргород маршрут я маю,
Вже осінь,ближче до зими,
В салоні двадцять пасажирів,
Проте,знайомі тільки ми

У дівчини красиве личко,
Волосся як пшениці лан,
А очі наче ті волошки,
Що у жнива збирає стан

Мені так може показалось,
Вона царівна степова,
Як подих вітру над ланами,
Її слова...її слова

Про те що має свою справу,
Не часто їздить на Полтаву,
Була торік аж у Шанхаї,
На дикім острові в Китаї

Живе одна та доньку має,
Де чоловік не пам"ятає,
В житті долає перешкоди,
Та нікому не робить шкоди

Вона дочка мені за віком,
Але в розмові рівні ми,
Говорять що таке буває,
В дорозі з щирими людьми

Живе десь польова царівна,
І радість в серці ще жива,
У пісні соловейка чую,
Її слова...її слова

   друга декада червня
     2021 року