Хоч часу минуло не так вже і мало,
А серце ще щимить - не гоїться рана.
Душа ще жадає і кличе, як тоді,
Єдиного щастя - твоєї любові.
Не може вона залишатись пустою,
А серденько - мріє про зустріч з тобою.
Живу, наче марю, у сні прокидаюсь
І кличу й прохаю, і знову страждаю.
Надія - останній притулок любові
Не гоїться рана , я завжди з тобою.
Хоч часу минуло
© Copyright: Светлана Морозова 17, 2021
Свидетельство о публикации №121061803343
Свидетельство о публикации №121061803343
Рецензии