Памяти сына...
Та чи живу? Я просто вже існую...
В журбі проходить кожна днина,
Давно весна для мене не квітує...
Так, ніби лезо чиркає по серцю,
Спалились спогади щасливого життя.
Тяжкий і незабутній кінець серпня...
Ще й досі сутужно...немає вороття...
Неправда те, що біль тамують рОки,
Я просто призвичаїлась терпіти,
Вона в мені, жива буду допоки...
Біля онучок треба якось жити...
Ві сні побачила тебе...лиш у ві сні,
Там ти чомусь сховав своє лице...
Із дивних хорів линули пісні,
Та їх не чув ти, сів під деревце...
Мовчав...мовчав, хоч я тебе гукала,
Знічев*я встав і канув у пітьму...
Я, не прокинувшись, блукаючи, шукала...
...Лиш вранішня зоря поклала край всьому...
Свидетельство о публикации №121061802078
Светлая им Память.
Николай Тарасов 3 21.06.2021 21:45 Заявить о нарушении