(За і.і.Хемніцером)
Бувають на землі які тільки краї!
Так от була собі землиця невелика,
І завелася в тій країні мода дика,
І кожен залюбки наслідував її.
Вважалось за красу у модній тій землі,
Коли хто шкутильгав і говорив гаркаво,
І шкандибали всі й гаркавили на славу -
Малі, немов старі,- старі, немов малі.
Раз мандрівник прийшов до тих людей здаля.
"От диваки! - сказав. - Не бачив ще такого".
А диваки й собі дивуються на нього,
Що не кульгає він і чисто розмовля.
Він запитав: "Чому не ходите як слід?
І що за примха - так дурненько белькотати?
Чи можна за красу й мистецтво те вважати,
Що завжди визнавав за вади цілий світ?"
А ті у відповідь: "Іди собі, іди!
Долрогу знай свою. Наш звичай сталровинний.
Лробили так батьки. Лробили так діди.
Йти плроти плредків ми не маємо плричини".
2013
Земля кульгавих та гаркавих
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2021
Свидетельство о публикации №121061705663
Свидетельство о публикации №121061705663
Рецензии