Плачет метель, как цыганская скрипка.
Милая девушка, злая улыбка,
Я ль не робею от синего взгляда?
Много мне нужно и много не надо.
Так мы далеки и так не схожи —
Ты молодая, а я все прожил.
Юношам счастье, а мне лишь память
Снежною ночью в лихую замять.
Я не заласкан — буря мне скрипка.
Сердце метелит твоя улыбка.
С. Есенин.
Скрипка циганська ?- Ні, віхола плаче.
Дівчина мила, та сміх неприємний...
Погляд небесний спіймав необачно.
Знов сам не свій від бажань потаємних...
Наші відмінності ваблять і палять.
Ти - наче квітка, я- плід горобини.
Щастя- в юнацтві, мені ж- лише пам'ять
Сніжною ніччю в лиху хуртовину.
В хмарах ледь жевріє місяця скибка.
Ген, від заметів здіймається дюна !
Грай же для мене, хурделиця - скрипка !
Серце засніжила посмішка юна...
Олена Ющук
Художественный перевод 115
© Copyright: Лена Ющук, 2021
Свидетельство о публикации №121061607783
Свидетельство о публикации №121061607783
Рецензии