ПРО СТЫД - на укр. языке

Стид - це сугубо людськая черта*,
Прекрасная надбана риса
З еволюції довгої мавпи-скота
Вип'ялась з розвитком мислі.

Приклад до речі: предки-скоти
Часто й відверто злучались,
Та сором - у рОзвій - до красоти,
Вид підріс, щоб стидались...

Більшість все глибше олюднював страм.
Та "прихильники панські"
"Перестройки" звелИ на відкат, тарарам -
Вийшли речі поганські...

Вже махрова відсталість бреде течіЄю
В вихвадяння тональність,
І розжирілою в'ється змією
ПерестУп, аморальність...

Підлий штовхає в жахливий "свій" бруд,
Тож учениця навіть шкільная,
В передчасне "життя" угнУли котрУ,
Інших гнуть помагає.

Світить безстидність з екранів, шпальт, слів...
Не тамувать - розпаляти
"Із реклам, із "мистецтв", із базАрних чортів...
Біс у ребра - як мавпи...".

Сатириаз, матки сказ... не лікують,
Не гальмують еротики "шати",
Сором втратили і пропагують...
"Сексуальний потяг підняти"**.

Стид - Властивість, де люди стоять,
І тримайся ЇЇ, щоб Жити,
Бо інакше "розвиток" вспять*** і назал,
А ізверху скотство - бандити.

           ПРИМІТКИ: **Здавна відомо, що відсутність потягу у "цьому"
           розумінні - не хвороба. А імпотенцію лікують, щоб дюди могли,
           НЕАМОРАЛЬНО!, вирішувати: задіювати смвою потентність, чи 
           стримуватися. Та грішна, мяко кажучи, реклама агітує і...
           у потяг, що породжує розбещення, нестриманність, розпусту,
           зраду, проституцію, сутенерство, насилля та інші вкрай
           негативні, злочинні дії.
                ***Слово це, як і *"черта" у 1-й стофі, залетіло тут
           в рядки за принципами рими, ритму, сенсу... Тож хай вони звучать
           на правах, так би мовити, неологізмів (бо ж запозиченнями -
           хіба що в лапках). До речі сказати, "простим" людям відносно
           байдуже, що купка так званих українізаторів старається
           розмежувати (те, що не розмежовується) укр. і рос. мови.
           Але ж поетам, принаймні тим, хто не в шорах "чистоти" мови
           (прочитайте, шановні читачі, "Мова" http://stihi.ru/2013/09/02/4954),
           відмежовування... звузило б мовне багатство, розмаїття... "Вчитися
           у великих треба" - Івана Котляревського, наприклад, який вмонтовував
           русизми дуже вдало, гарно збагачуючи річ "малоросійську". Писав Іван
           Петрович  мовою, яка тоді уже була (звучала вже українська різними
           діалектами і ще продовжувала все більше ставати схожою на
           польську...), але писав так, що вона забриніла особливо, по-новому,
           одухотворилась красотами з могутнього таланту, стала літературною.
           Принагідно згадаймо, що в Радянській Україні, як і в інших
           республіках Союзу завдяки мудрій ленінській політиці дружби народів
           йшло добровільне зближення, взаємозбагачення культур, мов,
           господарських досягнень. Цього і інших людяних благотворних
           процесів не хочуть зрозумти, визнати тенденційно "освічені".
           (Через засліплення, очевидно, ідеологчними абераціями; але ж
           прекрасні літаки марки "АН" не перестають гарно працювати
           тому, що збудовані комуністом; і гуманне відношення до мовних
           питань не втрачає значення з того, що Ленін притримувався
           ідеології комуністичної /як і соборність Неньки не повинна
           розпорошуватися від того, що Ленін започаткував її відродження.../)
           Говорять про нібито примусову русифікацію людей Радянською
           владою, "забуваючи", наприклад, що в усіх республіках вивчались
           рідні мови в усіх школах і т. д. і т. п. Сподівались, що варто
           вийти з Радянського Союзу і Україна від "великого и могучего..."
           відвернеться. Сподівання ці (та й відносно рівня життя -
           господарства, медицини, освіти. культури і т. д. і т. п.), як і
           слід було знати, не справдились. Десятки років вже пройшли...
           Народ як любив різні мови, в т. ч. російську, так і любить. І
           "українізатори", вдаються до примусу, як це робив царизм, який
           дуже перескакують, бо царські сатрапи хоч здійснювали тиск - то
           там, то сям - безсистемно, але царизм не вдавався до мовних
           "законів", а то не мала б Планета ні "Енеїди" і започаткованої
           нею літературної української мови, ні творів інших
           дореволюційних письменників.