Вона iшла але здавалося менi..

Олесь Александр.

Так она шла...
(с украинского.)

*
Так она шла, -мне виделось, подснежник,
Лучам навстречу рвётся ранним днём,
Как-будто радуясь весне безбрежной,
И ручейкам, что брызжут хрусталём.

Так она шла,-той трепетной газелью,
Что на заре стремится к водопою,
Спускаясь с гор неверною тропою,
К воде, к прохладному ущелью.

Так она шла, шептали ей дубравы,
Несли ей ветры терпкие струИ,
И  в рощице свистели соловьи,
Шелковые склонялись травы.

Она прошла, растаяла вдали,
И словно с нею всё прошло навеки:
Весна,любовь, желанья и утехи,
И жизнь и красота земли.

*
Вона  ішла…  але  здавалося  мені, 
Що  ніжний  пролісок  в  снігу  зоріє, 
Встає  з'під  нього  і  радіє 
Промінню,  сонцю  і  весні. 

Вона  ішла…  мені  ж  здавалось,  що  газель, 
Поміж  кущами  кроком  полохливим, 
Назустріч  бистринам  бурхливим, 
Униз  спускається  зі  скель. 

Вона  ішла…  і  їй  всміхалися  гаї, 
Вітри  несли  їй  пахощі  майові, 
Вклонялись  трави  їй  шовкові 
І  щебетали  солов'ї. 

Вона  пройшла  і  зникла  десь  у  сизій  млі… 
І  ніби  з  нею  все  пройшло  навіки: 
Весна,  бажання  і  утіхи, 
І  вся  краса  життя  й  землі.