Переклад из Светлана Короненко

***
       Пам'яті Михайла Слабошпицького

Пішла душа... Куди вона пішла,
Лишивши теплий подих на папері?
Неначе до сумного джерела
Півпрочинила, півприкрила двері.

Пішла душа. А я - одним-одна.
Ніде й нікого. Все мовчить у світі.
І тільки край забутого рядна,
Неначе латка зелені у житі.

Пішла душа. Але куди іти
На цій межі, де все таке непевне,
На тій межі, де гірше самоти
Лише відсутність дорогих і кревних.

Пішла душа й забула відпустить
Мене із того, що непроминальне,
Із того, що, як музика болить
Вже звідтіля, де темно й задзеркально.

Пішла душа, а я ще й досі тут,
Над цим папером, мовчазним і строгим,
І вже немає ні гірких спокут,
Ані Вітчизни, ні звідціль дороги.

Пішла душа, а я іще жива.
Палю на вітрі спогади і вірші.
І шурхотить підкошена трава,
І вічне небо охопила тиша…

Світлана Короненко

***
Ушла душа. Куда ушла она?
Полуприкрыв, полуоткрыла двери.
Ручей печали, прошлого волна.
Лишь тёплый выдох на бумажной тверди.

Ушла душа. А я теперь одна.
Нигде никто. Одно молчанье длится.
И только край забытого рядна,
Как будто латка зелени в пшенице.

Ушла душа. Куда ж она, куда...
На той меже всё зыбко и неровно.
Там одиночеств горькая вода
Течёт во тьму без дорогих и кровных.

Ушла душа. Забыла отпустить
Меня из забытья и вечной пены,
Из ночи, что как музыка, болит,
Из зазеркалья тишины нетленной.
 
Ушла душа, а я осталась тут,
С листом бумаги молчаливым, строгим.
Нет искушений горестных минут,
Отчизны нет и нет отсель дороги.

Ушла душа, а я ещё жива.
Жгу на ветру и память, и стихи я,
И шелестит, подкошена, трава.
И в вечном небе тишина стихийна...

Переклад з української Ірина Ирина Юрчук