Борис Борисович Михин. Про наверно. Рус. Бел
и терпение. Частый форм-фактор, привычный на раз.
Только сны и рука требуют стук мотора и румпель,
только надо отжить растеперешне сизую срань,
только надо любить землю, как запредельную зону,
где в любом из распадков пестрит в параллельность портал.
Унизительно существовать просто так, из резона,
по чуть-чуть, как взаймы, брать потребное, что бог подал.
Скрипнет тусклая мебель, покрытая старой морилкой,
обнажив запылённый бутыль и нахоженый тракт
к отступлению.
Что тут с утра?
Бодуны да промилле.
Да тяжёлые сны про наверно и верность утрат.
Пра напэўна
Было выпіта ўсё, і бельгійскі цягучы квадрюпель,
і цярпенне. Часты формаў-фактар, звыклы на раз.
Толькі сны і рука патрабуюць грук матора і румпель,
толькі трэба аджыць разцяперашнюю шызую срань,
толькі трэба кахаць зямлю, як залімітавую зону,
дзе ў любым з логаў мільгае ў паралельнасць партал.
Зневажальна існаваць проста так, з рацыі,
па ледзь-ледзь, як у пазыку, браць патрэбнае, што Бог падаў.
Рыпне цьмяная мэбля, пакрытая старой марылкай,
агаліўшы запылены буталь і нахожаны гасцінец
да адступу.
Што тут з раніцы?
Бадуны ды праміле.
Ды цяжкія сны пра напэўна і пэўнасці страт.
Перевёл на белорусский язык Максим Троянович
Свидетельство о публикации №121061501552