Я обличчя її не згадаю.
Не згадаю обличчя її.
Я при зустрічі і не впізнаю
ту, що вірші зродила мої.
Я її не пригадую руки.
Я її не впізнаю очей.
Не згадаю і голосу звуки –
сенс безсоння юнацьких ночей.
І, можливо, вона не впізнає
у дорослому юність мою...
Але пам'ять, як юність, кохаю,
але пам'ять, як юність, люблю...
Я обличчя ii не згадаю
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121061204688
Свидетельство о публикации №121061204688
Рецензии