ЖадАна тиша – вИснажила нас.
Вона в чеканні тішить наші душі.
Для неї ще не визначився Час
Ні на воді, ні в Утворі — на суші.
Її ми не почуємо. Глухі!
Не досконало чинимо ми долі:
На ті ж граблі, на вИдихи лихІ
ЙдучИ, ми натрапляємо. По волі!
Чуже життя для нас, пустий ознАк.
Своя сорочка – ближча річ до тІла.
Колись було, висловлювались так,
Коли велась розмова не до діла.
І ми і Світ, в якому живемО,
ЖнивА для нас
і жАти «жать“– не жАрти:
Нажате, жнИва вАриво – їмО!..
ЗасІв – від нас,
від нас і вміння – жАти.
А це так просто. Впевнено. На слух,
Сьогодні нам торІшнє – не до дІла,
Аби - ЖивУ! ЖивИв притомний Дух,
Аби текла по тілу власна сила.
1990р.
А ми - йдемО
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121061202607
Свидетельство о публикации №121061202607
Рецензии