Нiчний блюз-фантом пiд час прогулянки з собакою...
Буває так: пройшли шалені рОки…
Й життя кудись не кваплячись руша…
Й нема кохання, що було, й на дотик,
коли пекельно краялась душа...
Та грянув грім на сонячному небі -
дзвінок, з якою ти колись грішив…
та й відпустив… і роки з нею не був…
Й чуття луною гримнуло в душі ...
Так стало неприкаяно, й бездомно,
що душу біль роздягла і туга,
розкривши, що ховала безсоромно
сума душі від глузду-ворога ...
Так біль кохання у душі фантомна ...
Так ниє у безногого нога ...
Свидетельство о публикации №121061103406