МЕРЕХТІЛИ ЗОРІ В НЕБІ І В ДОЛИНІ,
А ЛІХТАР ПОНУРО СТЕЖКУ МАЛЮВАВ.
МИ ГУЛЯЛИ МОВЧКИ (В СНАХ БРОДЖУ І НИНІ)
ПО МІСЦЯХ ЗНАЙОМИХ, ДЕ КОЛИСЬ КОХАВ.
ЗАХЛИНАВСЯ ВЕЧІР У СЛЬОЗАХ І СХЛИПАХ,
РАНОК ОЗИВАВСЯ РОЗПАЧЕМ-ПЛАЧЕМ.
Я САМА У ЛІЖКУ ЩЕ ПОЛЕЖУ ТИХО,
БО ВІДЧУТИ ХОЧУ ЗНОВ ТВОЄ ПЛЕЧЕ.
ТИ РОЗГЛЯДЬ ІЗ НЕБА: ТУЖУ ЗА ТОБОЮ.
МОЛОДІЇ РОКИ ДО БЕЗУМСТВА ЖАЛЬ .
ЛИШ СИНОЧКІВ ДВОЄ ЗАЛИШИВ ЗІ МНОЮ
ТА НА РОЗДОРІЖЖІ СМУТОК І ПЕЧАЛЬ.
НЕ ЗУМІЛА, МИЛИЙ, ОПРАВДАТЬ ДОВІРУ.
ВИРОСТИТЬ БЕЗ БОЛЮ НАШИХ СОКОЛіВ.
Б"ЮТЬСЯ ПО ЖИТТЮ ВОНИ,РАНЯТЬ СВОЇ КРИЛА,
ТА ОДИН БОРОТИСЬ ПРОСТО НЕ ЗУМІВ.
СЕРЦЕ ОБПІКАЄ,РОЗРИВА ЗНЕМОГА,
ЩО ЗРОБИТИ МОЖУ?ЧИМ ДОПОМОГТИ?
-ПРОСТИ МЕНЕ ГРІШНУ,-ПОПРОШУ У БОГА.-
А ЩЕ МОГО СИНА ГРІТИ Й БЕРЕГТИ.
ЗНОВУ НІЧКА ПЛАЧЕ РАЗОМ ІЗІ МНОЮ.
ПІСНЕЮ ПРОНИКНУСЬ І ЗАБУДУСЬ СНОМ.
А ПРОКИНУСЬ РАНКОМ ,ПРОБІЖУСЬ РОСОЮ,
ВИГЛЯДАТИ БУДУ ВНУЧОК ЗА ВІКНОМ.
Мерцание звёзд
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121061008390
Свидетельство о публикации №121061008390
Рецензии