Криниця

ЗАМУЛЕНЕ КРИНИЦІ ДЖЕРЕЛО
(ЩЕ ДІД КОПАВ СТАРЕЧИМИ РУКАМИ),
ЩОБ ВНУЧКАМ ТАМ ГУЛЯТИ ДЕ  БУЛО
І ЩЕБЕТАТИ РАЗОМ ІЗ ПТАШКАМИ.
СЕРЕД ВИСОКОЇ БОЛОТНЬОЇ ТРАВИЦІ
МИ ПРИКРАЩАЛИ КНИГАМИ  СВІТЛИЦІ.

РОЗКІШНО ТАМ КАЧАЛОЧКИ ЦВІЛИ
(МИ ЇХ СКРЕБЛИ І БІЛИЗНУ ВЕРТАЛИ),
А ПОТІМ УЖЕ ДОМА НА СТОЛІ
ВИШНЕВИМ СОКОМ ЩІЛЬНО ФАРБУВАЛИ.
ПІЗНІШ  ЧОРНИЛЬНИМИ КАЧАЛОЧКИ В БУКЕТ
 СТРУНКИМИ І КАЗКОВИМИ СТАВАЛИ.

А ЛЮТИКИ  ЖОВТАВІ СЕРЕД ТРАВ
РОЖЕВИМ ЗІРОЧКАМ РОЗЧУЛЕНО МОРГАЛИ.
ЇХ ДУЖЕ РІДКО ПРОСТО ТАК ХТОСЬ РВАВ,
ЛИШ У ВІНКИ СТАРАННО ЗАПЛІТАЛИ.,
А ПРОСТО ТАК...НУ ЖАЛКО ЇХ БУЛО,
ВНОЧІ В БУКЕТАХ ТАКІ КВІТИ В"ЯЛИ.

ПЕРЕД ОЧИМА -СОНЯЧНА БЛАКИТЬ
ТА ДЕРЕВЦЯ ТІНЬОЧКОМ ОБГОРТАЛИ.
А ПІДБИРАЛАСЬ СПРАГА ХОЧ НА МИТЬ-
 КРИНИЧНОЮ ВОДОЮ ТАМУВАЛИ.
А В БАЛІЇ НАГРІЄТЬСЯ ВОДИЦЯ-
ВСТИГАЛИ І ПОПРАТИ,І ПОМИТЬСЯ.

БЛАЖЕННОЮ ЗДАВАЛАСЬ   ЩАСТЯ МИТЬ,
КОЛИ МИ Й НА РЯДНІ БАБУСИНІМ ЛЕЖАЛИ.
А З ВУСТ СЕСТРИ  ВРАЗ ПІСНЯ ЗАБРИНИТЬ,-
І ПОНЕСЕТЬСЯ  З БЕРЕГА СВІТАМИ.
БАБУСІ РЯДНА ТКАТИ ПОМАГАЛИ-
ТАК ДОЛЕНЬКУ СВОЮ МИ ГАПТУВАЛИ.

ВИ ЗРОЗУМІЙТЕ, ЯК НАМ ПОВЕЗЛО!
ОБОМ БЕЗБАТЧЕНКАМ ПРИ ДІДОВІ ЗРОСТАТИ.
ВОНИ З БІБУСЕЮ ДАРИЛИ НАМ ТЕПЛО ,
А  ЩЕ ЛЮБОВ НАМ ДОДАВАЛА Й  МАТИ.
ЛЕБІДКО,НЕНЕ,МАТІНКО КОХАНА,
ПЕКЛА  Й НЕ ЗАЖИВАЛА ТВОЯ РАНА!

ТАК І ЗРОСЛИ. І  ВУЗИ ЗАКІНЧИЛИ.
І ЗАМІЖЖЮ  В ЛЮБОВІ ПОБУВАЛИ.
ОДНА  ДІТЕЙ У ШКОЛІ  ДОБРЕ  ВЧИЛА,,
ДРУГА Ж - У ФІЛАРМОНІЇ СПІВАЛА.
І ДІТОЧОК ПО ПАРОЧЦІ  ЗРОСТИЛИ,
А ПОТІМ ТАК УДВОХ І ОВДОВІЛИ.

ТЕПЕР РАДІЄМО ,ЩО ВНУЧКИ ПІДРОСТАЮТЬ.
ХАЙ КРАЩУ ДОЛЕНЬКУ СОБІ ШУКАЮТЬ.