ОБІЙМИ МЕНЕ ,КВІТОНЬКО,МІЦНО ТАК,
ЩОБ ТВІЙ ЗАПАХ СП"ЯНИВ МОЮ ДУШУ.
ЩОБ НЕКТАРОМ ТВОЇМ КОЖЕН РУБЧИК ПРОПАХ
СПОКІЙ ТВІЙ НЕ ПРИМНУ,НЕ ПОРУШУ
ЗАХИСТИ МЕНЕ ,КВІТОНЬКО,ХОЧ ПЕЛЮСТКАМИ.
ВІД ГРІХОВНИХ ДУМОК І НАПАСТІ.
ОБГОРНИ ХОЧ І ГОСТРИМИ КОЛЮЧКАМИ,
ТІЛЬКИ ДАЙ ВІДІГРІТИСЯ В ЩАСТІ.
ІЗ ЯСКРАВИХ КВІТОК ЧАЮ ВИП"Ю КОВТОК.
ПРОМІНЬ СОНЦЯ СКУПАЄТЬСЯ В НЬОМУ.
Я ЗРОБЛЮ ПЕРШИЙ КРОК ВЖЕ БЕЗ ЗАЙВИХ ДУМОК
І РОЗТАНУ У МАРЕННІ ЦЬОМУ.
ГОЛОС ТВІЙ ЗАБРИНИТЬ-
ЩАСТЯМ СПОВНИТЬСЯ МИТЬ.
Я ЗАБУДУ І РОЗДУМИ Й ВТОМУ.
І ВІДЧУЮ СЕБЕ ОДНІЄЮ З КВІТОК
І МОЛИТИМУСЬ НАШОМУ ДОМУ.
Об йми мене, кв тонька...
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121061008343
Свидетельство о публикации №121061008343
Рецензии