Йшов льодовик

Йшов льодовик і борознив пороги. І русла рік він прокладав собою.
Життя побігло слідом босоногим стежками хижаків до водопою.
Любов зійшла із зоряного пилу, розквітла. Та пустеля забуяла.
Ми вже тоді з тобою, друже милий, були біля Прадавнього Начала.
Зі списом ти ганявся за бізоном, в печері вогнище дбайливо я тримала
А коли зливи лили у мусони , то охрою на скелях малювала.
Збирали ягоди, гриби, коренеплоди. Варили чай, сушили пряні трави.
І не було ні зради, ні угоди, приватного майна, розлучень, права...
Поняття не було - подружня вірність . Жили життям у купі пречудово.
Адже була велика імовірність комусь обідом стати випадково
Та плинув час, змінилася громада. Навчилася робити все руками.
Перший паркан, щоб не розбіглось стадо , був зроблений одного разу нами.
Хатинки будували з шкір та бивнів. Мололи в борошно овес, потім пшеницю.
Як раз тоді, напевно інстинктивно з'явилися кордони і ревнивці.
Хоч був наївним і відкритим Авель, та Каїн с заздрістю вже народився.
З тобою особисто братів знали. Якби тоді хоч хтось та й зупинився!
Та у сусіда вище, краще небо! Такий ефект у темного є часу.
В фаворі ті, кому найбільше треба. Хто до добра чужого дуже ласий.
Отак прийшла війна, з нею неволя. Проклали межі по морях та суші
Не подолали ту дикунства долю, і втратили мораль заблудлі душі.
Мораль проста у притчі, мій колега - Так хід подій стає сумним і диким.
Якщо не вщухне наше альтер его, повернемось до кам'яного віку.
Опинимося знову в тій печері, якщо у війни будемо ми грати.
Планета викине за межі, як за двері, немов непотріб, нічого не вартий.
І більш не буде шанса та й довіри. А людство, - це не пуп , навіть не лава!
Немає небезпечнішого звіра. Чуже життя для нас - лише забава.
Зникають види у їдкому смогу. Ми вдосконалюємо себе, наче зброю .
Йшов льодовик. Трощив наші дороги, русло річок знов прокладав собою.
Олена Жажкова.
10.06.2021.