фiксанти днів терпіння
сподівання
примари на узбіччі
світ зачаївсь не вперше
й чи востаннє
рубіж у вічі?
під хвилею розгойданого моря немовби спокій
і ми нехай нам що там вже говорять
сним в злам епохи
все врешті має вигоріти вщент
і щоб дощем
по тому попіл й золу змито було
й щоб не забули
як довго снили про фіксанти днів
примари на узбіччях сош й морів
почули?
чи всі спимо?
чи всi вже геть поснули,
й замовкли навесні зозулі:
- ей, жити що?
- ані ку-ку
- що ж просим?
час плине мов ріку несуть у осінь
примари берегів річок й морів
де рід наш жив...
Жив й вижив...
Вижив.
Зовсім.
фiксанти
© Copyright: Александр Ярошевский, 2021
Свидетельство о публикации №121061002157
Свидетельство о публикации №121061002157
Рецензии