Небо убралося так урочисто!
З хмар нанизало пухкого намиста
І розстелило навкруг, скільки видно,
Сукню найкращу, прозоро-блакитну,
Сонцем золочену, вітром голублену,
Птахами шиту, яскраву, улюблену.
Ніжно-ефірну, оту особливу,
Що дістається лише в мить щасливу.
Як небо квітне у цей день погожий,
Сонячний, тихий, на посмішку схожий.
Кращої не уявити картини.
Може, у неба тепер іменини?
Може, у неба тепер iменини?
© Copyright: Татьяна Бонд, 2021
Свидетельство о публикации №121060704614
Свидетельство о публикации №121060704614
Рецензии
