Уявляю тебе у своїх обіймах.
– Просто так. Серед білого дня. Без ночі.
Відчуваю, як ніжиться біла-біла
спина тепла твоя, як обіймів хоче.
Це – лиш мить. Мить – як блискавка. Мить – як подих.
Я – не дихаю, знову я – мрій невільник.
А з очей твоїх променем гріє подив:
білосніжна ти в мене, але – не зимна.
У моєї уяви – потужна сила.
Відчуваю, що мрію і ти відчула –
ти невинну руку свою білу-білу
на поталу цілункам моїм простягнула...
Уявляю тебе у своiх обiймах
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121060605681
Свидетельство о публикации №121060605681
Рецензии