Тиша...

Від сонечка примружив свої очі,
Вдихнувши терпкий запах сонних трав.
Душею розчинитись в пісні хочу,
Яку ранковий жайвір наспівав.

Дзюрчить струмок, кружляють дикі оси,
Галявина потроху ожива.
Клюють синички в травах чисті роси,
На дубі сонно кліпає сова.

Лоскоче вітерець зелене листя,
Котре вітає дивний сонця схід,
Краплинки на листочках, мов намисто,
Виблискують, здається, на весь світ.

З-під хмар спадають хори стоголосі,
Тріщить в зелених травах сарана.
І пахнуть пріллю злежані покоси...
Спиваю миле літо аж до дна.

Вдихаю чистоту на повні груди,
Дивлюсь, на лебединий танець хмар.
Душа малює радісні етюди,
Де комашня висотує нектар.
Хмеліє день на вишуканім лоні,
Дарує стиглих ягід арормат.
Як хочу взяти милий ліс в долоні,
Та пригорнути свытлий райський сад!

Плекає серце наймиліші мрії,
Фантазії розсипались між віт.
Тремтять листочки, сонце припікає...
То - промисел Творця... барвистий світ.

Дякую за натхнення, що пробуджує скромні нотки творчого подиху радісних переживань. Вірш сподобався: ніжний, добрий, світлий:

"Хай буде так не лише
Тут,а на Землі усій!"

Сьогодні виставлю свій пейзаж на суд читача... Готую до друку нові речі. Якщо цікаво, то стежте за публікаціями.

Андрій

Андрей Королёв 7   15.06.2021 11:12   •   Заявить о нарушении