Вальс життя

Якщо вдивитись у безмежне небо, яке вночі прекрашає безліч блискучих зірок, можна на протязі години розташовувати іх у своєму зображенні таким чином,що з них з'являються фігури,малюнки,портрети...
Можно просто спостерігати за рухом зірок та самого неба. Якщо придивитись до кожноі з них, зрозумієш, що всі вони різні, немає двох схожих між собою,...а як іх багато!
Перелічим?  Можемо спробувати, але не вдасться, на жаль!
Дуже рідко люди вдивляються до кожноі зірки окремо.
Частіше ми спостерігаємо за безмежним небесним простором взагалі. Частіше,стоячи під нічним куполом, ми починаємо кружляти намісці з піднятою до гори головою, а, у свою чергу, зірки починають кружляти у вальсі, начебто зоряна хуртовина, в якій усі сніжинки однакові... Сніжинки, зірки, люди... однакові.
Як вже розповідалось вище, зупинившись на мить та поміркувавши- розгортається таємниця життя.
Ми з щирим захопленням завжди любуємося зірками: кожною з них, ми кохаємо іх. Якщо б ми також ставилися до людей, які оточують нас, яких складно порахувати, на Землі б опанувало добро!  І звучить це так просто і сладко, начед б то у казці.
Простота - це талант, це кохання, кохання - це життя.
Було б приємно усвідомлювати те, що кожен з нас у своєму житті під куполом нічним зупиниться на мить і розгляне свою унікальність та унікальність інших. Та просто з коханням буде дивитись,не тільки на зірки, а й на незкінченний вальс життя.


2008 год. Автор Семичева Алена.