Куди не глянеш любий друже
всюди пани, пани. пани,
а мені слух це слово ріже
з позаминулої весни.
Вони багаті та пихаті,
себе вважають, що пани
живуть в палацах, а не в хаті,
а люди мерзнуть щозими.
За тридцять років зникли села,
одні розвалини в дворах,
а люди цих панів зростили,
а в мене сльози на очах.
За те, що знав, чи чув, чи бачив
яким лишилося село,
і відчуваю скоро втрачу
те місце й назву. де було.
То ж схаменіться, добрі люди
не наступіть на граблі й вила,
ви їїх призначення забули,
у кого ще лишилась сила.
Укр. Куди не глянеш любий друже
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121060301288
Свидетельство о публикации №121060301288
Рецензии