Читай мене. Пиши мене. Малюй... Наталка Фурса

                http://stihi.ru/2021/06/11/368
                (отредактированный вариант перевода)


Оригiнал:
   

Читай мене. Пиши мене. Малюй.
Шукай в очах прозорі таємниці.
Там вицвіла весна. Там серпень вицвів.
Там десь зимує птаха Гамаюн.
Гукай її. Вона знайшла там схов.
Десь глибоко – і звузились зіниці.
Пошли їй сон, бо тяжко вічній птиці
вмирати й воскресати у любов.
Співай до неї сто своїх пісень,
і, може, на сто першій, відігріта,
вона свій сховок розчахне до світу –
й тобі відкриє сотні райських ден.
О, не усі… Та щ; тобі до всіх?
Вона й сама не знає, хоч і віща,
куди вже нижче і чи можна вище
за святість, що ховається у гріх…
Гортай ті дена, пір’ячко поніж,
даруй їй в;сну, теплу і яскраву, –
нехай її забуде вічна слава,
нехай вона забуде всі пісні…
і полетить… а я собі посплю…
і долетить… та хтозна, чи до тебе…
та ти один її побачиш в небі…
Наталка Фурса


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Читай меня, пиши меня, мой рыцарь.
Ищи в зрачках прозрачность: свет их юн.
Там отцвела весна. Там август выцвел .
Но  где-то там зимует Гамаюн.
=============
Зови ту птицу, что  нашла приют
так глубоко, что сузились глаза...
поныне ль  помнит, как Любовь зовут,
как тяжко  умирать и воскресать?!..
Исполни ей  сто песен  и нежней --
но сто лишь первой станет вдруг согрета?
и распахнёт она секрет свой свету,
тебе откроет сотню райских дней.
О нет, не все...да что тебе до всех?
Она сама не знает в роли высшей,
куда же ниже да и можно ль выше
той святости, что прячется за грех?
Верни те дни и пёрышки понежь,
дари весну ей, словно в тёплой лаве,
забудет пусть она о вечной славе
и пусть  забудет песен всех манеж!..
==============
и полетит...а я посплю, чтоб в Небыль...
и долетит, и вдруг к  тебе -- кто знает --
в июнь влетит из тех, с дождями, мая --
и  ты один её увидишь в небе...