Жорстокість одягну, як маску
Серце твоє пекуче розірву
Твої димні очі скажуть мені
Що в нескінченній темряві кохання розпустить пелюстки
Душу осяє її цвітіння
Я тобі не здамся
Не повірю
Кохання це жорстока пастка
Напою свою душу крижаною водою
Нехай гасне ніби свіча
І нібито вперше по-справжньому дивлюся на небеса
Там, за небесною аркою
Літають всі відповіді на питання мого допитливого серця
Мого дикого серця
Яке боїться пізнати полум'я пожежі
Ласку поцілунку твого, ніби нектара ковток
Я вб'ю тебе жорстоко
Я розірву холодом твоє серце на шматки
І темної ночі, коли не зійдуть зорі на небі
Буду просити прощення у Отця за гріховні діяння свої
Отець, нехай загояться його рубці та шрами
Свяду воду на його вуста пролий
Воскреси його вогняне серце
А мене відпусти
Будь ласка, до себе пригорни.
Пастка
© Copyright: Димитрий Вольф, 2021
Свидетельство о публикации №121060204741
Свидетельство о публикации №121060204741
Рецензии
