Ходи в моi обiйми
поки над нами в барвах далечінь,
зітхаючи, готується до снів.
Та легкість, що між нами, той вогонь,
котрий спалахує від дотиків твоїх долонь,
в мені пробуджує натхнення до віршів.
Ще поки зливи не спинилися у місті,
ти зупиняй долоні над вразливим місцем,
цілуй мене, мовчи та розглядай.
Безсумніву усе йде, як іде,
поки твої долоні казна-де
моїх чортів запрошують у рай.
Свидетельство о публикации №121060100335