Мене мати народила не в просту годину
І на згадку посадила червону калину.
Та калина розквітала, чарувала цвітом
І завжди мене стрічала з ласкою, привітом.
Вона багато літ росла у нашій долині
А я їй все розповідала , як малій дитині.
Та недовго так було, село під водою
Всім обіцяне добро стало нам бідою.
Та нічого, знову я калину посадила.
І як в дитинстві знову я до неї ходила.
Білим цвітом розцвітає, запахом чарує,
Коли я щось промовляю немов мене чує.
Гілочками затремтить, цвіт свій нахиляє.
Мабуть, що люблю її вона про це знає.
І я завжди любити буду червону калину
Бо під нею мене мама колисала – малую дитину.
1.06.2021
Мене мати народила не в просту годину
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2021
Свидетельство о публикации №121060103119
Свидетельство о публикации №121060103119
Рецензии